ANTHRAX - AMONG THE LIVING [1987]
Кінець 80-тих увійшов в історію як знаковий період для появи класичних метал альбомів, що торкнулося і кращих трешових релізів. З якоїсь незрозумілої причини існує багато слухачів та просто недокритиків, які висловлюють певну упередженість до легендарного Нью-Йоркського гурту Anthrax. Що ж, кожен має право на свою точку зору, свободу слова та інші привілеї демократичного суспільства, що ніяк не впливає на плодовитість Антракса, котрі і по цей день випускають міцні та якісні альбоми, які не позбавлені індивідуальності та власного почерку. Вибуховий, енергійний та музикально різноманітний Among The Living потрапив до полиць магазинів 22-го березня 1987-го року та викликав не малий резонанс та інтерес у прихильників жанру. Як завжди, перед розбором запису, пропоную пройтись по деяким цікавим фактам, які супутні створенню та появі платівки, адже саме вони впливають на кінцевий результат та музикальний продукт в цілому.
Перше, про що хотілось б розповісти - авторство пісень. Одним з головних композиторів гурту є барабанщик Чарлі Бенанте, котрий має чудову техніку володіння інструментом, а також хорошими задатками до написання. В результаті цього диск насичений цікавими ритмічними малюнками, періодичними змінами темпу, а ритм секція отримала більш самобутнє та потужне звучання, ніж на 2-х минулих альбомах. Другий нюанс- хороший баланс інструментів, який дозволяє вокалу висунутися на потрібне місце, дозволяючи Джоі Беладонне продемонструвати свій сильний та гнучкий голос у повній мірі, в залежності від окремої композиції. Злагоджена та продумана праця гітаристів також заслуговує та окрему похвалу, створюючи сухе, не перенасичене низами звучання- ідеально підходить для цього альбому.
Що стосується смислового наповнення - тексти подорослішали, наповнились роздумами як про особисті переживання людини, так і про гостро-соціальні та важливі аспекти життя, чи то проблеми наркоманії, насильства у суспільстві чи обману. Увесь цей мікс дозволив створити музикальний шедевр свого часу, який увібрав у себе як основоположні канони трешу, так і вплив хардкору, привнесені гітаристом та ідеологом Скотом Ієном. Крім того запис є даниною померлому у 86-у році бас гітаристу Metallica Кліфу Бертону, друзями якого Антракси були ще з початку 80-их. Думаю, втрата товариша також вплинула на створення платівки та на її настрій, увібравши у себе певну долю переживань.
Едді Крамер вже тоді зарекомендував себе як чудовий продюсер в музичному світі, а взявши на себе відповідальність за платівку Anthrax йому вдалося витягнути на поверхню кращі якості гурту та їх справжню енергію. Передумовою для цього послугували дії працьовитого менеджера Джона Зазули, котрий запропонував Едді працювати з гуртом. Для хлопців ця новина стала справжньою радістю, адже досвідчений Крамер не просто зайнявся записом, але й вклав у нього душу, що також вплинуло на успіх альбому та його становлення класикою жанру. З іншої сторони, Едді зіткнувся з деякими проблемами, включаючи специфічний підхід молодих музикантів до звучання, а крім того, як згадував продюсер, труднощі були і у запису важких гітар та ударних. Для цих цілей їм довелося відвідати декілька різних студій, і таки виконати реальні запити музикантів для досягнення поставленої цілі. А от обкладинку оформив художник Ден Браутинем, створивши навколо неї не мало суперечок та викликавши додатковий інтерес.
Одні прихильники схилялися до того, що зображений на конверті персонаж - преподобний Генрі Кейн, який є антагоністом з фільму «Полтергейст-2: Друга сторона». Інші ж охрестили його Ренделом Флегом - персонажем роману Стівена Кінга «The Stand», який розкриває тему головної композиції альбому. Складно, заплутано, але насправді ударник Чарлі Бенанте пояснює обкладинку більш доступно, натякаючи на велику кількість зла та негативу навколо людей, які зображують одну людину з піднятим капелюхом… Ця людина ніби вітає нас, виділяючись на фоні інших, додаючи певного символізму та загадковості стадові безликих породжень зла.
Окрім цих фактів альбом включає у себе останній творчий вклад попереднього басиста Дена Лилкера, який приклав свою руку до написання деяких (точніше двох) пісень. У подальших записах вже не знайти ні натяку на композиції цього товариша. Після того як Ден пішов основу створюваного матеріалу склали вищезгаданий ударник Чарлі Бенанте та гітарист Скот Іен. Як відомо, люди приходять та йдуть, а гурт розвивається, створює щось нове, і це цілком закономірний процес. А от результати змін варто оцінювати вже прихильникам, бо саме вони є рушійною силою для будь-якого справжнього метал гурту. Добре, що з цим пластом Anthrax виросли у зрілий, злагоджений механізм, який видає один бойовик за іншим, а наявність декількох класичних хітів додає альбому більшої цінності.
Відкриває альбом однойменна Among The Living, яка являє собою серйозний та глибокий трек, який підіймає тему боротьби людей з епідеміями, а також тему їх об'єднання з метою перемоги над формами зла. За словами Скота, пісня напряму присвячена Ренделу Флегу, герою роману Кінга. Герой виступає у ролі демонічного персонажа, який знищує залишки населення після чуми, що є прямим натяком на сучасну зброю та масове винищення населення.
Таким чином Антракс висловлюють свій протест проти одної з форм насильства над людством. Важка, середньотемпова спочатку, композиція трансформується у швидкісний та емоціональний бойовик, який вражає напором та закликами. Швидкість та потужність ударних заслуговують окремої уваги, а виразність пісні підкреслює дорослішання музикантів та їх підхід до написання матеріалу.
Caught in a Mosh - ще один класичний хіт гурту. Цікава бас гітара, із закрученими ходами, сухі та жорсткі гітари, висока швидкість, періодичні переходи з повільного на швидкий темп зробили Caught in a Mosh чудовим концертним номером. Трек підіймає тему неприйняття неадекватних батьків, які приводять до того, що насильство та емоціональна напруга - це норма. Виходом слугує Мош! Він являє собою танець, який відбувається, зазвичай, на хардрок-панк концертах. Подібні рухи тіла служать відмінним виплеском адреналіну, і включають у себе не просто штовханину, яка частіше закінчується пораненнями. Але, стаття не про панк-хардкор, про нього ми ще поговоримо.
Третій трек називається I Am The Law. Island Records видали пісню у якості сингла, натякаючи на її хітовість, що дозволило пісні стати більш доступною для широкого загалу та нового слухача. Сингл вийшов у декількох версіях, включаючи гарні видання на кольоровому вінілі , видання з постером та пікчер диском, котрі сьогодні цікаві для колекціонерів ( по типу вашого автора). Пісня значно повільніше і набагато легша за попередні дві, а її головна фішка - впізнаваний основний гітарний ріф. Втім відсутність супер швидкості хлопці компенсують у другій половині композиції, повертаючи усе в своє русло.
Тут знову вам і валиво, і жирне соло Дена Спітца та усі необхідні складові. Якщо розглядати трек цілісно - очевидно, що це метал шедевр, який увібрав в себе як і цікаві композиційні рішення так і яскравий образ персонажа судді Дреда. Суддя Джозеф Дред - герой коміксу британської науково- фантастичної антології 2000 AD. Він американський співробітник правоохоронних органів у місті майбутнього Мега-Сіті, де судді, одягнені у форму, поєднують у собі повноваження поліції, судді та ката.
Закон - це все, и закон повинен захищати та підтримувати порядок! Колись мені хтось натякав на нудність Anthrax! Ну- ну, а покажіть мені хоча б пару гуртів трешу, де є такі ж яскраві образи, які виступають втіленням правильної, порядної ідеології, не посилаючись на прямолінійний перерахунок різної нечисті нашого світу, чим часто грішили більш примітивні виконавці жанру! Отож! Слухати треба вникаючи, намагаючись зрозуміти, про що музиканти хочуть сказати насправді, а не з ходу критикувати.
Жорстка, тематична спрямованість Efilnikufesin (N.F.L) напряму зачіпає тему вживання наркотиків та різні форми залежності. А особливо чіпляє фраза про друзів, котрі і риють тобі могилу! Сильна робота, яка гідно продовжує альбом ідеєю «не бути рабом звички».
П'ята A Skeleton in the Closet описує непоправну шкоду, яка була нанесена світові війною та нацистами. У тексті персонаж звертається до якогось Віла, який в минулому був нацистом, з просьбою розповісти до кінця свої похмурі, криваві історії, підбиваючи нас до того, що подібний світогляд характерний для душевно хворих психопатів, котрими у різні часи була насичена уся історія людства. Пісня складна для сприйняття як композиційно, так і за тематикою, що не знижує її гідності та справжності.
Indians - другий і останній сингл у альбомі. Одна з самих впізнаних пісень Anthrax, яка і по цей день входить до концертного репертуару гурта. Вона демонструє гурт на їх висоті, настільки потужно і відкрито звучить цей трек. Розповідає пісня про індійців, про цькування та ущемлення їх прав, спираючись на історію США. Не буду приводити багато прикладів з лірики.
Молодці, що записали цю нетленку - є про що подумати, бо ми часто пожинаємо плоди насильства над іншими вже на своїй шкірі, що було б доречним мати на увазі сучасним недополітикам, які розпускають свої брудні та бридкі лапи до всього, що по праву їм не належить.
One World простіше всього визначити як трек, який несе в собі чіткій посил у вигляді одної фрази: « Невігластво - не виправдання для насильства! Переможців не буде!». Ось такий справедливий треш вийшов, а головне людинолюбний, без пропаганди усілякого бруду. Дивакувате гітарне соло спочатку викликає дуже специфічні відчуття, але при повторному прослуховуванні усвідомлюєш, що все на своїх місцях.
A.D.I./ Horror of It All - сама довга композиція платівки. Загадковий акустичний вступ органічно переходить у важкий гітарний шквал, місцями натякаючи і на хеві-метал коріння гурту, відходячи від деяких класичних канонів, що особливо помітно у приспіві. А от на 6-й хвилині присутня швидкісна кінцівка, де підкладкою слугує в край високий бас, який придає пісні особливий шарм та індивідуальність.
Трек присвячений пошукам відповідей на питання, на котрі знайти відповіді можливо і не знайти, що занурює у гнів та сумніви. Адже це правда, усе, що нас хвилює так і залишиться не пізнаним.
Закриває альбом Imitation of Life. Нервова, швидка, місцями віртуозна композиція б'є напряму у ціль, залишаючи відчуття тривоги та задуму! І не дарма, адже і тут хлопці підняли достатньо актуальну тему «брехливих, пластикових людей, з їх пластиковими обіцянками», а також торкнулися брехливих СМІ, та велику кількість часу, яку люди витрачають на зовнішнє, забувши про справжнє. В одному треку зібрано стільки справедливих зауважень, що мимоволі розумієш усю щирість Anthrax при створенні одного з кращих своїх альбомів - Among The Living.
Хейтери навряд чи зрозуміють, до чого стільки шуму, бо саме для цього музику треба не тільки чути але й слухати! Ну а так- справа смаку! Дякую вам, дорогі читачі за увагу та пропоную разом послухати альбом.
Авторська рубрика Андрія Агеєнко. Записатись до Андрія на заняття з гітари можна за посиланням:
Також підписуйтесь на його групу у ФБ:
https://www.facebook.com/groups/Mr.Dron/?post_id=193500288658840