YNGWIE J. MALMSTEEN'S RISING FORCE – MARCHING OUT [1985]
Другий альбом шведського віртуоза вийшов 30-го вересня 1985-го року на лейблі Polydor ознаменувавши новий етап у творчості музиканта. На відміну від легендарного та розхваленого критиками дебют 84-го року, новий диск містив у собі здебільшого повноцінні вокальні рок бойовики, на відміну від майже повністю інструментального першого альбому. Вмістивши у собі 11 композицій, Marching out пропонує нам гідну суміш з європейського хеві метал та віртуозної неокласичної вишуканості, за яку Інгві віднайшов популярність та світове визнання, як один з самих технічних молодих гітаристів того часу. В запису платівки прийняли участь досить таки гідні музиканти, серед яких відомий багатьом по своїй пізній творчості американський співак Джефф Скотт Сото, чудові клавішник та барабанщик брати Йоханссон, а також іменитий басист Марсель Якоб, пізніше той, який знайшов славу в составі Talisman. Таким складом хлопці створили похмурий по саунду опус, який потрапив до чартів багатьох єропейських країн, а також до американського Billboard 200, що є великим досягненням для метал записів в цілому.
З самого початку альбом занурює у стан легкої тривоги, яка створюється за рахунок використання мінорних ходів і достатньо серйозної тематики окремих треків. Самі ж ріфи як потужні згустки енергії, котрі Інгві висікає зі свого Fender Stratocaster з небувалим напором та подачею.
Починається платівка з короткого набору гітарних шумів Prelude, який задає настрій і зберігає загадку усього альбому.
Переходить це діло у відомий ріф I’ll See the Light, Tonight - один з найкращих треків у ранній кар'єрі гітариста. Лірика композиції розповідає о нічних мареннях, хаосі та відсутності вибору у людини, її труднощі у різних обставинах. Хоча конкретизувати текст неможливо, тому що багато образів дозволяють нам самим домалювати картинку у голові. У будь- якому випадку трек відрізняється швидкістю та сильним, яскравим вокалом Джеффа Сото, який чудово гармонує з іншими складовими, створюючи відчуття цілісності та завершеності. До речі, Джефф став і співавтором цього хіта, за що йому окремий респект.
Don’t Let It End не поступається якістю та потужністю минулій пісні, занурюючи у роздуми своїм красивим інтро і розпалюючи вогонь крутим куплетом та приспівом. Також треба відзначити справжній роковий кач ритм секції, яка звучить тут достатньо просто і доречно. У пісні розповідається про вічні питання, включаючи сенс життя, наближення старості, а також цілі нашого існування. Але все ж таки я схиляюся розглядати трек як поклик замислитися про те чи правильно ми використовуємо подарований нам час і чого ми прагнемо в наших шуканнях та починаннях. Достатньо актуальні речі для будь- якого часу.
Disciples of Hell розмістилась під номером 4. Ця метал пісня примітна частим використанням подвійної бас-бочки, щільними гітарами, похмурим звучанням та створеною напругою, що також є відголоском її сенсу. На 4-ій хвилині на нас очікує достатньо специфічна вставка, яка створює відчуття наближення якогось невідомого зла, з настроєм історій про давні обряди та інші не самі приємні речі. Композиція напряму розповідає про прихильників темних сил, проявах пекла, любителів усілякої чорнухи та іншого мракобісся, якого сьогодні хоч відбавляй.
Обряди, жертви… Але люди не розуміють, з чим мають справу. Усе точнісінько як в стародавній міфології з її жахливими ритуалами та традиціями. Ось чому я часто говорю про те, що коли любиш альбом, тоді намагайся зрозуміти про що в ньому йдеться, тому що в них часто підіймаються серйозні теми та питання, які показують музикантів з різних сторін, включаючи їх захоплення та знання у різних сферах діяльності.
П'ята пісня I am a Viking також відома прихильникам старої творчості Інгві своєю красою та зверненням до стародавніх часів. В ній розповідається про воїна-вікінга, що відправляється на війну. До того ж в персонажа є декілька настанов, серед яких перемога будь-якою ціною, в іншому випадку він ніколи не побачить, а ні рідні землі, а ні рідну домівку. Гарна історія під не менш гідний акомпанемент. Трек хоч і не швидкий, проте надзвичайний и в якомусь сенсі драматичний та щирий.
Overture 1383 являє собою короткий інструментал, який дає нам відпочити від натиску першої частини платівки, проводячи крізь загравання з неокласикою та зворушливими гармоніями. Що також вдається маестро на славу. Особливо хороша кінцівка з високими чуйними акцентами в обоймі з біглими програшами вгору-вниз. Усе традиційно добре!
Anguish and Fear міцний номер з добрими ріфами та чудовим приспівом, якому присутній бек вокал, який створює об'єм та цікаві інструментальні ходи. Гітарне соло чергується з клавішами, гармонійно доповнюючи один одного та прикрашаючи пісню наворотами, демонструючи високий рівень майстерності усього гурту.
« Муки та страх блукають в моїй душі…» - співає вокаліст, посилаючись на необхідність змін у нашому житті. Крім того він підіймає тему життя людини в правильному середовищі серед природи, сонця і всього природнього та дійсного, що так необхідно кожному з нас на противагу негативним проявам цього світу.
Далі звучить одна з найкращих пісень альбому On The Run Again, котра в моєму розумінні являє собою ідеальний концертний номер, що містить мелодію та справжній драйв.
«Знову у бігах» сподобається легким текстом, який вдало дає характеристику на окремий тип людей - розбишак.
Так воно і буває: гуляє, гуляє, а потім наступає переломний момент і в одну мить все закінчується. Бере за душу!
Soldier Without Faith одна з останніх пісень в альбомі. Для вашого автора цей трек особливий і до сих пір викликає бурю емоцій та переживань при повторному прослуховуванні. Тут одразу ж хочеться додати, що на більш комерційних, минулих записах Інгві таких пісень майже не залишилось, що і додає цьому треку цінності. Глибока, щира композиція, присвячена жахіттям війни, стражданням знедолених рідних, які втратили своїх молодих дітей. Наскільки ж емоційно передано обурення та неприйняття насильства в пісні. Це відчувається як і у шикарних вокальних лініях так і у глибокій, пронизуючій гітарі, які здатні змусити вірити та слухати. Епічне творіння на всі часи!
Caught in the Middle у свою чергу розповідає про людей, яких «спіймали посередині…», а це саме те місце, де варто зупинитися та переосмислити. Це місце, де варто споглядати та думати про те, що робити далі. Нібито середина життя, переломний момент, а можливо й грань між юністю та зрілістю. В будь-якому випадку подумати є над чим, про що ще один раз підтверджує достатньо цікавий сенс усього альбому, який позбавлений відкритого проходняку та нецікавих пісень, і в цілому наповненого потужними рок композиціями, котрі хочеться періодично переслухати.
Закриває диск однойменний інструментал Marching Out. Вибухове інтро вводить в оману, бо у дійсності це найкрасивіша, чуттєва пісня, яка наближує, в якійсь мірі, до закінчення своєю вдумливістю та таємністю. Прекрасна мелодія, техніка, подача, грація… А що ще потрібно?
Можливо, Marching Out не є найвідомішим альбомом Інгві, але він безперечно став одним з найдраматичніших, щільних та щирих, за що варто його послухати та зацінити. Платівка примітна драйвовістю, юнацьким запалом та достатньо серйозними композиціями, які здатні зацікавити навіть метал фана зі стажем. Моя особлива оцінка- 4.5 з 5.
Авторська рубрика Андрія Агеєнко. Записатись до Андрія на заняття з гітари можна за посиланням:
Також підписуйтесь на його групу у ФБ:
https://www.facebook.com/groups/Mr.Dron/?post_id=193500288658840