MEGADETH - SO FAR, SO GOOD... SO WHAT!
Почну з того, що у вашого автора є така індивідуальна фішка, як любити, любити і заслуховувати до дірок спірні альбоми в дискографії багатьох виконавців. Третій альбом трешерів Megadeth не є винятком тому, що на думку певного числа слухачів, шанувальників і що важливо, самого лідера групи Дейва Мастейна, вважається не дуже вдалою роботою колективу. Що ж, згадаймо факти, і звичайно ж пройдемося по кожному треку, щоб глибше розібратися з цим творінням.
Перед кожним записом альбому відбуваються певні події, що впливають на створення альбому. Так при написанні матеріалу Дейв, який є основним автором, переживав далеко не найкращий і не найсвітліший період свого життя. По-перше, музикант страждав від сильної наркотичної залежності, що знаходило відображення на фізичному і психологічному стані лідера Megadeth. По-друге звукозаписна компанія Capitol Records вимагала від групи своєчасного виконання контракту, що передбачало випуск платівки у встановлені терміни, яких явно групі не вистачало. Крім того альбом створювався з двома новими музикантами, один з яких - викладач гітари Джеф Янг (який особисто мені імпонує як гітарист і людина до сих пір), і так само з ударником Чаком Белер, який спочатку був барабанним техніком групи.
Спочатку хороші новобранці, як показав час, не зовсім вписувалися в групу і її концепцію, що так само створювало певну напругу під час запису і звісно ж у наступному турі. Варто сказати і про виділеного для запису продюсера Пола Лені, який не виявляв особливої ініціативи під час запису і швидше створював видимість роботи. Ну і нарешті, потрясіння, яке пережив Дейв після смерті бас-гітариста групи Metallica, так само позначилося на настрої музикантів і платівки в цілому, адже це була реальна трагедія для метал спільноти того часу. Отже, яким же вийшов сам альбом, з огляду на такий набір несприятливих факторів і подій? Хоч вилайте мене всіма словами, але талант не проп'єш, і Дейв зі своїми співтоваришами створили можливо найпохмуріший, найзліший але при цьому надзвичайно крутий альбом ... Альбом з бруднувато-сируватим звучанням до країв набитий щирими емоціями, і навіть якщо ці емоції і негативні, то у будь-якому випадку здатні запустити в голові слухача масу процесів і змусити думати ... думати про серйозні теми підняті на цьому специфічному записі. І якщо на другому лонгплеї 86-го року Peace Sells ... But Who's Buying? особисто мені не вистачало важкості, а на Rust In Peace все було ну просто таки занадто вивірено й ідеально-технічно, то цей альбом став для мене найулюбленішим. При чому не тільки в плані музики, текстів або інших чинників, але і за рахунок тієї похмурої і жорсткої атмосфери, яку він здатний дати при уважному прослуховуванні, за рахунок шорсткості і своєї шаленої енергетики.
Платівка починається з інструментального треку з назвою Into the Lungs of Hell, автором якої є Мастейн. Це той випадок коли трек, що відкриває дає хоча б приблизний настрій всьому альбому, та чітко дає зрозуміти що балад тут точно не буде. Заведена на 1.10 хвилині гітара переходить в крутецьке соло яке грає до кінця пісні, з певними видозмінами. При першому прослуховуванні, ще дитиною, вона викликала у мене мурашки по шкірі! Друга пісня з не менш "веселою" назвою Set the World Afire оповідає слухачеві про Армагедон, викликаний застосуванням ядерної зброї. До слова, дуже актуальна тема в ті роки. Дивно, але Дейв чомусь говорить про майбутній 1999-ий рік, швидше за все натякаючи на передбачуваний міленіум і кінець Світу. Цінність таких треків в можливості донести людям реальні глобальні проблеми, які стосуються кожного з нас. Складна за конструкцією пісня має тривалість цілих 6 хвилин і навряд чи залишить байдужими шанувальників жанру. Після вражаючого початку ми чуємо кавер на знамениту Anarchy in the U.K, британців Sex Pistols. У виконанні Megadeth композиція отримала такий собі металізований відтінок, а особливо прикольно звучить партія подвійної бас-бочки в момент виконання першого соло. Наш старий друг Дейв поміняв слова в приспіві, заспівавши замість UK - USA, що цілком логічно перетворило її в трек про анархію в Америці. Геніально!
Це єдина композиція альбому, яка має якийсь відтінок позитиву (якщо так можна висловитися). Наступна пісня - чудова Mary Jane, одна з тих, що і до сьогодення часто входить в живі трек-листи групи. Красиве, мелодійне і трохи моторошне інтро завдовжки в цілу хвилину переходить в куплет, в якому Мастейн починає свою розповідь словами:
"Вибач мене батьку, бо я згрішив,
Я дитя в повітрі, я відьма вітру,
І я все ще сплю ... Мері Джейн "
А закінчує його словами:
"Мені так боляче, що я не можу дихати,
Приготуйтеся слідувати за мною ... "
Повністю зрозуміти текст складно, бо він наповнений образами, але безумовно він про безвихідь і страждання, що цілком може бути пов'язане з наркотичними проблемами вокаліста в той період.
Трек складається з двох частин, де середньотемпова половина перетікає в швидкісний трешняк з криками в кінцівці. Легендарна композиція досі улюблена багатьма фанами, я не виняток.
Після Мері Джейн починається швидкісна і технічна 502. 502 - це поліцейський код в США, що позначає "їзду в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння". Така тематика цього бойовика, який ідеально підійшов би для концертного виконання і крутого мошу. Шоста пісня альбому називається In My Darkest Hour. Це ще один номер, який група виконує наживо, і фанати обожнюють цей трек. Дейв Мастейн склав цей матеріал в той самий день, коли дізнався про трагічну смерть басиста Metallica, Кліффа Бертона. Трек розкриває всі переживання і біль Дейва, від втрати товариша. Вокаліст не раз відзначав, що отримував безліч повідомлень і листів від шанувальників, в яких йшлося про те, як цей витвір мистецтва допомагав їм справлятися з важкими життєвими ситуаціями і втратами. Ця сильна композиція давно стала класикою Megadeth.
Після неї ми чуємо Liar – найбільш зла (в плані лірики) пісня альбому. Композиція є певним викриттям занепалої в усіх сенсах людини, яка загрузла у всіх можливих бідах, включаючи алкоголізм, наркоманію, ненависть до інших, маніпуляцію людьми і звичайно ж обман. Обман у всьому що тільки можливо. Якщо не розбирати текст - отримаємо просто традиційну Мегадезівську м'ясорубку, але уважні фани знають про що вона! Завершує альбом Hook In Mouth. Ця потужна пісня є випадом Дейва в сторону PMRC - спільноти на чолі з дружиною сенатора Гора, що активно займається в 80-х цензуруванням записів метал груп. Вокаліст говорить про слово "Свобода", на яку комітет і зазіхає. Адже рок музика і свобода слова є нероздільними поняттями та існують в симбіозі. Гарна кінцівка для диску в цілому, показує твердість і стійкість поглядів Мастейна, за що я і ціную цих хлопців всі ці роки.
Цей альбом завжди буде залишатися для мене окремим світом, в який варто зануритися в складні моменти. Запис до сих пір здатен вибити тарганів з мізків, і змусити їх ворушитися. І щоб не говорили критики і недоброзичливці - альбом чудовий від початку і до кінця, будучи класикою трешу другої половини 80-х. Такий мій вердикт і така моя свобода слова.
Авторська рубрика Андрія Агеєнко. Записатись до Андрія на заняття з гітари можна за посиланням:
Також підписуйтесь на його групу у ФБ:
https://www.facebook.com/groups/Mr.Dron/?post_id=193500288658840