Kiss - Creatures of the Night [1982]

Десятий по рахунку студійний альбом відомих рокерів з Нью-Йорку безперечно своєю появою приніс декілька чудових метал хітів, що прозвучали  як бальзам на душу давнім шанувальникам гурту. А крім цього в цьому ж році сталася пара істотних змін, що торкнулися як складу, так і іміджевої складової колективу. 

Перший, та важливий момент - платівка тяжіє до ранніх релізів Kiss. Попередній, незрозумілий багатьма шанувальниками концептуальний лонгплей Music from “The Elder”, хоч і заслуговує на увагу  та повагу за хоробрий експеримент, все ж таки потребує особливого та більш детального підходу й розбору, так як його музична складова відрізнялася ускладненням композицій, наявністю не властивого для Kiss аранжування та максимальним відступом від прямолінійного щільного гітарного звучання, яке так подобалося більшості фанатів. Авжеж, пробувши на сцені ні багато ні мало, а 10 років, гурт потребував запису, здатного повернути інтерес мас до їх творчості.  

Сказати, що Creatures of the Night вийшов чудовим альбомом - означає не сказати нічого, так як сьогодні альбом можна сміливо віднести до одного з найкращих записів гурту не тільки у 80-х, але й в усій кар'єрі в цілому. Говорячи відверто, варто визнати той факт, що в момент виходу диск не наробив так багато галасу як очікувалося, але з роками, як добре вино, слухати його стало ще приємніше! 

Чому цього не сталося в момент його виходу? Відповідь дуже проста: після експериментів зі стилем, звуком, піснями та іншими творчими новаціями, Kiss розгубили вагому частину молодих шанувальників, занадто захопившись пошуками нового на кількох альбомах поспіль. З іншого боку ці пошуки викликають повагу, адже не кожен гурт наважується змінюватись, побоюючись загубити вже отримані  лаври успіху. Загалом, повернення до класичного, потужного, більш важкого саунду зіграло свою позитивну роль. Але про все по порядку, й почнемо мабуть з декількох цікавих та важливих факторів, які супроводжують появу Creatures of the Night.

Перше, про що я хочу сказати, - це те, що альбом став останнім на той момент релізом Kiss, де гурт постає перед нами у своєму фірмовому гримі. Надалі вони відмовилися від цього тренду на цілі півтора десятиліття. По-друге, улюблений соло-гітарист багатьох Ейс Фрейлі , хоч і був присутній на обкладинці першого видання платівки, фактично участі в записі не брав. Гурт вказав його скоріш задля маркетингу, бажаючи зберегти візуальну цілісність складу, що могло б зацікавити більше давніх шанувальників. Насправді більшість з крутих лід гітарних ‘запилів’ записав Вінні Вінсент, який за сумісництвом виявився ще й прекрасним композитором та співавтором у ряді композицій. Та хоча його ім'я й не вказано на оригінальній платівці, все ж таки Вінні зробив вагомий вклад у створення цього шедевру.  

В цілому робота нового гітариста у гурті була розпочата після того, як співавтор запису Адам Мітчелл познайомив його з ними. Крім цього на платівці були помічені й інші музиканти, серед яких відомий гітарист Боб Кулик, Майк Поркаро  (бас-гітара в пісні Creatures of the Night), гітарист Роббін Форд, Джиммі Хасліп та інші відомі музиканти. Також наявність ідей зі сторони та вдала взаємодія музикантів зіграла велику роль у формуванні запису та його релізу, не створивши мішанину з жанрів та стилів. 

Також треба зазначити, що Creatures of the Night став останнім записом Kiss на рідній Casablanca Records, так як пізніше був проданий більш впливовій PolyGram. Ця платівка присвячена Нілу Богарту – засновнику Casablanca, який протягом багатьох років вірив у гурт та надав йому безцінну допомогу.  Нажаль Ніл раптово помер від раку під час студійних сесій Creatures of the Night. Таким чином Kiss вшанували пам'ять свого друга і в якійсь мірі наставника.

Така передісторія 10-го альбому гурту. 

 

Починається запис з однойменної  Creatures of the Night, що викликає довіру та радість своїми потужними хеві-метал рифами та чудовим вокалом Пола Стенлі. У деяких місцях гурт використовує багатоголосся, що добре підкреслює мелодичний бік цього бойовика. Пісня була видана у вигляді окремого синглу в деяких країнах, що однозначно говорить про її потенціал як хіта та робить правильним вибором як номер, що відчиняє альбом. 

У Saint and Sinner співає вже Джин Сіммонс. Звичайно, у кожного шанувальника Kiss є улюблений вокаліст, зазвичай це Пол Стенлі, але я вважаю, що Джина недооцінюють як співака. Насправді Пол володіє більш широкими та багатогранними вокальними даними, ніж його товариш, але не треба забувати, що до кожного окремого треку підходить свій тип вокалу. Так що Джин добре проявив себе у пісні згаданій вище, співаючи про те, що ‘вона свята, а він грішник…’ у своєму фірмовому стилі. 

У цілому, пісня підіймає тему взаємовідносин статей, розлуки та вражає своїм гітарним соло - простим але й одночасно цікавим. Просто але й зі смаком.  

Keep Me Commin’- наповнена бруднуватими натяками, чудовим інтро та приспівом що западає в голову. Трек зовсім трохи не досягає рівня справжнього хіта, будучи важкуватим для радіо 80-х.

Четверта Rock and Roll Hell демонструє талант Сіммонса, як композитора, а крім цього до цієї композиції доклав зусиль улюбленець панночок Брайан Адамс. Здавалося б, проста, не швидка композиція… А які ж самі рифи, мелодія, це все викликає бажання слухати її багаторазово. Під час написання цієї рецензії я дійсно переслухав її 3 рази, заглиблюючись у тонкощі й нюанси, і можу сказати лиш одне: ‘фірма’ є ‘фірма’, і якби цей трек виконав хтось інший, менш досвідчений виконавець, не було б такого розкішного ефекту, при всій, здавалося б, простоті.

Danger розмістилася на платівці під номером 5. Тематика пісні стане близькою до душі тих, хто вважає за краще подолати труднощі та перешкоди, здолавши страх та замкненість. Маючи прямолінійний текст, а також міць і потужність, композиція відрізняється так званим складником ‘гімну’ у класичному хеві-метал треці тих часів.  Ні, це далеко не хіт, але й не прохідний номер, адже Danger може залишити приємне відчуття та очарувати фірмовим шармом Kiss. 

Love it Loud для більшості є найбільш відомою темою з альбому.  Вийшовши синглом з розкрученим відеокліпом, пісня й зараз звучить на різних рок радіостанціях та телеканалах. Назвати її вишуканою просто неможливо. Важкі ударні Еріка Карра, хітова мелодія та в деяких місцях текст-нісенітниця робить цей витвір одночасно привабливим й суперечливим, з точки зору смислового навантаження та інтелектуальної цінності. Джин Сіммонс, як ніхто інший знає, як завоювати прихильність до себе ще не зміцнілого розуму молоді, ось і співає про ,, травми отримані від хеві-металу, бажання стати президентом, слухати рок гучніше…’’ й іншої не зовсім сумісної з стандартною логікою фігні, що загалом пісню не псує, а навпаки робить її веселою та ненапруженою. До того ж вона стала дуже популярною на концертах і входить до трек-листу гурту навіть зараз. Що ж, кожному своє… 

I Still Love You являє собою трек зовсім іншого крою ніж його попередник. Ця повільна, вдумлива та трохи драматична композиція у виконанні Стенлі, відкриває більш серйозну, ліричну сторону Kiss. Підіймаючи тему втрати ближнього, пісня спроможна потрапляти в потаємні куточки душі, викликаючи асоціації та спогади – така сила музики! I Still Love You не треба називати баладою у повному значенні цього слова, так як композиція налічує в собі важкі та емоційні вставки, що виділяє її на загальному фоні більш веселих треків альбому. 

Восьма Killer сподобається цікавою лінією бас-гітари та в цілому непоганим приспівом, але за моїм суб’єктивним баченням є одною з найменш цікавих та слабких пісень альбому. Та справа не в примітивізмі, відсутності хороших ідей або чогось іще… Питання у відсутності гармонічної привабливості треку у цілому і зокрема дратуючій мелодії приспіву. 
Напориста,  здавалося б, з непоганим інструменталом, Killer при цьому пролітає за свої 3 хвилини й 20 секунд, не залишаючи після себе жодного осаду. Думаю Джин явно з нею не вгадав, так як я впевнений , що під час сесій до альбому у Kiss були треки й цікавіше, а таких пісень багато й у сотні інших, менш іменитих гуртів тих часів. Добре що завершує альбом ще один справжній хіт War Machine.

War Machine – класичний, рифовий, такий що запам’ятовується, Kiss з усіма фірмовими фішками й хуками. Вишукана мелодія, жорсткий ритм, що змушує качати головою в такт, чудове гітарне соло з цікавим виходом, вокал Сіммонса, що органічно вписався, це все дозволяє віднести трек до заслуженої класики гурту. 

До цього бойовичка приклав руку вже згаданий вище Брайан Адамс, що також залишив позитивні моменти у пісні, що закриває альбом. Гарний фінал гарного альбому як не можна краще розвіює думки скептиків й похмурих критиків, котрі так чекали моменту, щоб посміятися над колись великим гуртом, після їх специфічних музичних пошуків та спроб. Відмінне повернення до строю!

Альбом Creatures of the Night являє собою цілісну, міцну платівку, що увібрала в себе найкращі моменти ранніх Kiss разом з більш важким саундом та бадьорим прямолінійним матеріалом. Платівка потішить серце давніх шанувальників гурту, а також стане гарним вибором для тих хто тільки хоче познайомитись з творчістю Kiss, адже у ній є всі потрібні складові потужного та хітового запису, за винятком декількох маленьких промахів.
 

Авторська рубрика Андрія Агеєнко. Записатись до Андрія на заняття з гітари можна за посиланням: 

https://rockschool.ua/aheenko

Також підписуйтесь на його групу у ФБ: 

https://www.facebook.com/groups/Mr.Dron/?post_id=193500288658840