Кращі фільми про рок. Sing Street.
Дитинство може бути важким, але ніколи нещасним, а завжди щасливим. І зовсім неважливо, в якій точці Землі минуло ваше дитинство: в провінційному містечку або в столиці. В ірландських підлітків з фільму Джона Карні «Сінг Стріт» кожен з вас впізнає себе.
Успіх картин Карні пояснити просто. Режисер завжди чесно і щиро говорить про те, що любить найбільше - про музику. Тому всі його стрічки – про талановитих початківців-музикантів, які роблять свою справу не заради слави й грошей. Але вперше стрічка Карні була по-справжньому визнана критиками: «Сінг Стріт» був номінований на «Золотий глобус» у номінації «кращий фільм» (комедія або мюзикл).
Дії відбуваються в ірландському Дубліні. Сінг Стріт - назва ірландської державної школи, в яку переводять вчитися 15-річного Коннора. Талановитий хлопець за кілька днів збирає рок-групу, щоб підкорити модель на ім’я Рафіна. Нова школа для обдарованого й неформального хлопця виявляється ворожим суворим світом, повному далеких від рок-н-ролу однокласників. «Сінг Стріт» драма про дорослішання, отже і Коннор, протягом фільму, еволюціонує зі скромного підлітка з ніжним рум'янцем на щоках, в рок-зірку.
Джон Карні ніколи не забуває про коріння, в кожному своєму фільмі він завжди розповідає про початок шляху музикантів, про пошук свого звучання, формування способу мислення. Коннор, як будь-який підліток, грає на гітарі й рівняється на ідолів свого часу. Дія відбувається в 80-х, тому кумірами хлопців є «Duran Duran», «The Cure», «А-ha», «The Clash» та інші.
Перший музичний номер ніби дає зрозуміти: їх творчість буде непрофесійную та нерозумною. Але чомусь вона схожа на кращі мелодії The Clash і Joy Division, і ледь починається приспів - цим хлопцям вже хочеться підспівувати. Далі - краще: з кожним новим перетворенням Коннора, з кожним новим кліпом, зробленим на коліні, всередині росте бажання записатися в віддані фанати новоспеченої групи. Гері Кларк, співавтор і продюсер десятків популярних хітів 2000-х, подарував фільму мелодії, що чіпляють, а юні актори виконали їх настільки щиро, ніби вигадана група Sing Street насправді існувала й залишила після себе багату спадщину.
Коннор оголошує себе «футуристом», тобто тим, хто не буде переспівувати старі пісні, а намагатиметься дивитися тільки вперед. Головний лейтмотив «Сінг Стріт» - сім'я та її вплив на становлення особистості. Режисер розмірковує як розлучення батьків відображаються в серцях дітей і не дають їм в майбутньому бути собою. Ось і Коннор дізнається про феномен «сумної радості», про самотні будні мами й внутрішній конфлікт брата, який не зміг впоратися зі своїм талантом, кинув коледж, почав курити травку й тепер всі вважають його невдахою. З цією роллю просто відмінно впорався американець Джейк Рейнор. Треба сказати, режисерові відмінно вдається працювати з маловідомими акторами. Карні провів блискучий кастинг. Крім Джейка Рейнора, тут особливо виділився Йен Кенні (рудий хуліган, що без кінця б’є Коннора) та Люсі Бойтон (модель Рафіна). Але найточнішим попаданням виявився головний герой Фердія Уолш-Піло.
Повторимось, що окрему увагу заслуговує тема саме родинних взаємин. Як у повістях Джерома Селінджера, брати і сестра тісно пов'язані один з одним, і не тільки узами крові. Життя близької людини стає такою ж важливою, як і власне. Саме тому між ними панує єдність духу, і якими б різними вони не були, більш досвідчений і впевнений завжди готовий поділитися мудрою порадою й наставити на шлях істини. І якщо тема сім'ї для вас так само важлива, як і для режисера, то в кінці фільму чекайте на особливо зворушливі сцени.
Складнощі на шляху до мрії тут не сховати за стандартними слоганами «Вір в себе» і «Все буде добре». Натхнення музикою і драйв виступів тут не протиставляються безробіттю й безвиході, але виростають з них. І всі ті дрібниці, які становлять непримітний побут протягом фільму, в кінці кінців складуться в прекрасну картину про молодість, музику і мрії.
«Смуток повинен бути світлим» - фраза, яка звучить у фільмі ймовірно визначна для всієї творчості ірландського режисера Джона Карні. Здавалося б, сюжет оповіді простий як тексти популярних пісень, але в цьому і полягає його неперевершена чарівність. Завжди знаєш наперед, про що піде мова: хто хороший, а хто злодій, - проте співпереживаєш всім, як ніби вчора народився. Навіть слоган фільму говорить сам за себе: «Хлопчик зустрів дівчинку. Дівчинка не підпустила до себе. Хлопчик створив групу».