Друге пришестя RATM

1 листопада в Instagram-акаунті Rage Against The Machine з'явилася фотографія протестної акції в Чилі. У пості перераховувалися міста, в яких гурт планує виступити в 2020 році. Після чого про свій розпад заявила супергрупа Prophets of Rage, що складалася з реперів B-Real і Chuck D з Cypress Hill і Public Enemy, гітариста Rage Against The Machine Тома Морелло, басиста групи Тіма Коммерфорда і барабанщика Бреда Уілка, а також виконавця DJ Lord, і була сформована в 2016 році. Напередодні возз'єднання ми згадуємо головні етапи кар'єри RATM.

Rage Against The Machine - одна з найяскравіших груп 90-х, що зробила саму музику формою політичного і соціального протесту, з'явилася після знайомства гітариста Тома Морелло з вокалістом Заком де ла Роча. Зак, онук мексиканського революціонера, його батько художник, пережив нервовий зрив - вдарився в релігійний екстремізм, почав знищувати свої роботи, змушував сина сидіти в квартирі в абсолютній тиші і з закритими вікнами. Після чого мати заборонила Заку з ним зустрічатися. І про всяк випадок переїхала до Лос-Анджелесу. Саме там Зак вперше зіткнувся з расизмом і відчув себе людиною другого сорту. Для місцевих він був "кольоровим" з усіма, що випливають звідси, наслідками. Не дивно, що приблизно тоді він вперше відчув у собі бунтарські нахили. Його особистою культурою протесту став хіп-хоп. Батьком ж Тома Морелло був уродженець Кенії, революціонер і борець за незалежність цієї африканської країни Стефан Нгете Нйороге, що став першим представником своєї батьківщини в ООН. Дядько Нйороге, Джомо Кеніата, був першим обраним президентом Кенії і шанується як «батько кенійської нації».

Ідея змішувати в своїй музиці важкий рок та хіп-хоп не до перших прийшла до RATM, проте саме вони зробили цей стиль популярним, випередивши справжнє «цунамі» метал-кору, яке накриє світ, через якийсь час. З кінця 60-х до початку 90-х хто тільки і якими тільки способами не епатував публіку. Здавалося б, і дивуватися більше нема чому. Однак Rage Against the Machine відзначилися і в цьому. Викликом був вже сам зміст їх пісень. У країні, де слово «комуніст» вживається в якості лайливого, з'являється молодіжний колектив з характерною назвою (Лють проти системи), й відкрито заявляє про свої ліворадикальні погляди, та в своїх піснях і інтерв'ю ненавидить капіталістичну систему, тотальну нерівність, американський імперіалізм, цензуру, та який виступає в підтримку політичних в'язнів.

Їх перша платівка, чия назва повторює назву групи, стає тричі платиновою, а група - одним з найбільш активно гастролюючих американських колективів. Тим часом протестуючи проти цензури в США, учасники RATM виходять на сцену фестивалю Lollapalooza із заклеєними ротами і абсолютно голими. Майже півгодини, вони стоять в такому вигляді на сцені без інструментів. До слова, для шанувальників, на наступний день був влаштований безкоштовний концерт. Чи не половина концертів проводилася в благодійних цілях. Вони підтримували і Сапатистську армію національного визволення під проводом субкоманданте Маркоса, лідера індіанського руху Леонарда Пелтієра, посадженого за грати ще в 70-і роки, чорношкірого журналіста і політичного активіста Муміа Абу-Джамала, який перебуває в ув'язненні за вбивство співробітника поліції та інших. У 1996 році одну з найбільш популярних молодіжних гуртів, запрошують виступити на шоу Saturday Night Live, де в якості почесного гостя був присутній кандидат в президенти США Стів Форбс. В результаті стався серйозний скандал. Музиканти повісили на підсилювач перевернутий американський прапор і заспівали свіжу антивоєнну пісню Bulls on Parade. Після чого, групу виставили зі студії, не даючи дограти програму.

Друга і третя платівки гурту продовжували лінію, намічену першим альбомом. І колектив двічі став лауреатом "Греммі". Після чого - нові скандали. Музиканти протестують проти операції в Югославії, спалюючи національний прапор. Після чого окупують будівлю Нью-Йоркської фондової біржі. Однак на хвилі успіху, з групи йде Зак де ла Роча. Три учасники які залишилися, розуміють, що без автора текстів і виконавця пісень продовжувати історію колишнього колективу безглуздо. У 2007 році Rage Against the Machine ненадовго возз'єднуються і виїжджають на спільні гастролі, засуджуючи війну в Іраку. Гітарист Том Морелло нарікає в інтерв'ю, що колишньої популярності його команді більше не повернути і місця в цьому світі для таких груп більше немає. Однак вони повертаються знову. І хто знає, як сьогодні прийме світ цих радикальних бунтарів?