Діти капітана Гранжа. Частина 1. Трагедія Лейна Стейлі.
Музика - це портал, по якому я прийшов до живопису, фотографії та літературної творчості.
Я завжди шукав кращого життя.
Я йшов будь-якими шляхами, щоб прийти, куди я хочу.
Але куди б я не йшов, я все одно приходжу додому.
(Лейн Стейлі)
Багато хто схильний вважати гранж останнім стилем рок-музики. Мовляв із «сіетлської хвилею» зник і сам рок-н-рол у його класичному розумінні. Хтось згоден з цим, хтось ні. Ми ж не будемо з'ясовувати, чи це дійсно так, а просто розповімо вам про головні групи та постаті цього стилю. І почнемо ми, мабуть, з трагедії вокаліста «Аліси в ланцюгах» Лейна Стейлі, бо про Курта Кобейна сказано й написано багато, а ось про цього одного з найвеличніших вокалістів за всю історію рок-музики – мало.
Отже, Лейн Резерфорд Стейлі з дитинства грав на ударних, але завжди хотів бути вокалістом. Він грав у шкільних глем-групах і згодом створив першу групу, під назвою Sleze. Вони працювали в стилях глем-рок та спід-метал і згодом змінили назву на Alice N' Chains. Після кількох розпадів і перестановок остаточний склад був сформований в 1987 році. Він складався з Лейна Стейлі, Джеррі Кантрелла, Шона Кінні й Майка Старра. Влітку 1987 року, гітарист Джеррі Кантрелл прийшов на одну з вечірок у Сіетлі й зустрів хлопця з яскраво-рожевим волоссям. «На його обличчі красувалася широка посмішка, і він сидів із двома чарівними жінками» – так Кантрелл згадує момент першої зустрічі з Лейном Стейлі.
Кантреллу не було де жити, тому Стейлі прийняв його в те, чим були його апартаменти - сумну репетиційну студію, де в подальшому вони вдвох проживуть наступний рік. Коли Джеррі почув, як Лейн співає, він переконався в тому, що їх дружба буде тривалою. «Я знав, це був голос того хлопця, з яким я хотів грати. Він звучав так, немов виходив зі ста п'ятдесяти кілограмового байкера, а не з худенького маленького Лейна. Я вважав його голос своїм голосом». Так була додана ще одна буква в назву й утворений Alice in Chains. Потрібно сказати, що хоч Джеррі Кантрелл і головний композитор і автор багатьох пісень Alice in Chains, Стейлі написав 26 з 49 текстів групи, а 3 пісні написані ним повністю.
Уже другий сингл «Man in the Box» став суперхітом. А дебютна платівка Facelift стала двічі платиновою. Другий альбом Dirt був платиновим вже чотири рази, але вже до цього лонгплею група не проводила тур через героїнову залежність Лейна Стейлі. У 1994 році побачив світ акустичний міні-альбом Jar of Flies. Він дебютував на першій сходинці хіт-парадів. У цей момент Стейлі ліг у реабілітаційну клініку, а після виходу звідти почав працювати над проектом Mad Season. Проект складався з Майка Маккріді з Pearl Jam і Баррета Мартіна із Screaming Trees. Вони записали один альбом у 1995 році й мали успіх на альтернативних радіостанціях. У якості запрошеного музиканта Лейн з'явився на концерті Tool і ховав обличчя у вовняній лижній масці, що послужило приводом для найнеймовірніших чуток: від версій про гангрену до версій про відсутні пальці.
Марк Арм (Mudhoney):
«У 95-му році я спостерігав за Лейні, як за людиною, що вийшла на шлях, з якого не може зійти. У той час я сам намагався кинути, і тому старався триматися від нього й інших людей, що ведуть подібний спосіб життя, який вже не в'язався з моїм, подалі. Чого я не розумію… Адже ці люди не були повними ідіотами. Вони знали, що роблять із собою, але продовжували в тому ж дусі. Не знаю, чи можна назвати трагедією те, що трапилося, адже це все-таки не було громом серед ясного неба. На жаль, для мене ця новина не була дивовижною. Він чудово розумів, що робить, щодо цього в нього не боліло серце. Він прекрасно усвідомлював, хто він є; він почав із паскудної метал-групи на периферії, і зрештою перевершив усіх. Але на цьому довгому шляху він просто втратив самого себе».
Alice in Chains у 1995 році випустив однойменний альбом, той самий з фотографією триногої собаки на обкладинці. Він дебютував на вершинах американських чартів і знову отримав статус двічі платинового. У 1996 році група зіграла наживо в перший раз за три роки – на телевізійному шоу MTV Unplugged. Лейн був ослаблений боротьбою із залежністю, але втім це був відмінний виступ. Один із найвидатніших із цієї серії. А в останній раз Лейн вийшов на сцену із групою 3 липня під час спільного туру з Kiss, що складався з 4 концертів. У жовтні 1996 року колишня дівчина Лейна, Демре Перрот, померла від ускладнень після вірусної інфекції, занесеної під час прийому наркотиків. Після цього він залишив усі спроби боротьби із залежністю.
Марк Ланеган, (екс-учасник Screaming Trees):
«Він так і не оговтався від смерті Демре. Я не думаю, що він ще хотів щось продовжувати після цього».
Батьки Лейна розлучилися через 8 років після його народження. Пізніше Лейн зізнався своїй матері: «Коли від нас пішов тато, з ним разом із мого життя пішов і весь світ, навколо залишилася тільки темрява». Батько зник із життя Лейна на 15 років. Їх наступна зустріч відбулася вже коли Лейн був в Alice in Chains, і між ними відновилися хороші (наскільки можливо) відносини: вони разом сиділи на голці.
Лейн Стейлі:
«Здається, мені був десь 21 рік, коли він подзвонив. Він хотів знову зблизитися. Сказав, що не колеться вже шість років. Так чому, чорт візьми, він не з'явився раніше? Спочатку я остерігався. Але потім все змінилось... Мій батько знову взявся за старе. Ми разом сиділи на героїні, і я відчував себе просто бридко, ну, знаєте, він почав приходити багато разів протягом дня, тільки для того щоб разом кайфанути. Це ранило мене до глибини душі, розумієте, він приходив тільки щоб вмазати цього лайна, і більше нічого. Я намагався кинути, старався з усіх сил, і тут з'являється ця людина - мій батько - і просить грошей на героїн. Він приходить, щоб побачитися зі мною або просто взяти грошей? Я знову побачив його на Різдво в 1997-му. Він нарешті таки викинув героїн зі свого життя, а я все ніяк не можу. Я багато витратив на власне лікування. І я впевнений, що зробив все можливе, все, що вважав за потрібне».
Лейн з'явився на вручення групі «Греммі» в 1997 році, записав два треки в 1998 році. Серед записаних ним пісень був і «Another Brick in the Wall» Pink Floyd. На цей кавер був знятий кліп, Стейлі був єдиним, хто не знімався в ньому. Для появи Стейлі в кліпі використовувалися фрагменти одного з відео Mad Season. На той час у Лейна випала частина зубів, й у вищезгаданих піснях чутно, що його вимова змінилася.
Про життя Стейлі в період з 1999 по 2002 роки відомо небагато. Із того часу зберіглося лише кілька фото за лаштунками сольного концерту Джеррі Кантрелла та знімки з 31-го дня народження Лейна. Він пропадав тижнями й це стало нормою для всіх. Барабанщик Шон Кінні говорив про те, що члени групи постійно намагалися зв'язатися з ним. Однак Лейн не відповідав на дзвінки й не відкривав двері.
Успішний колись музикант перетворився на закінченого нікому не потрібного «наріка». У своєму останньому інтерв'ю він сказав: «Я знаю, що скоро помру. Ніколи не хотів закінчити своє життя таким чином ... Я не використовую героїн, щоб отримати кайф, як багато хто думає. Я зробив величезну помилку, коли почав приймати це лайно. Це все дуже складно пояснити. Моя печінка не функціонує, мене постійно рве і паплюжить. Цей біль нестерпний. Найгірший біль із можливих. Не намагайтеся зв'язатися з ким-небудь з AIC. Вони мені не друзі».
В останні тижні життя Лейн відвідував бар недалеко від будинку, де просто сидів, нічого не купуючи. Патологічна самотність у купі зі зруйнованою психікою й організмом – не найкращі умови для людини, чий характер описували як «м'який» і «вразливий», повна протилежність агресивного й упевненого в собі Стейлі на сцені.
19 квітня 2002 року, бухгалтери Стейлі зв'язалися з його матір'ю і повідомили їй, що він не знімав гроші зі свого банківського рахунку вже два тижні. Мати подзвонила в 911 і в той самий день поліція разом з батьками вирушила в будинок Стейлі. Після того, як поліція виламала двері, Лейн був знайдений мертвим на дивані, освітлений миготливим телевізором і оточений безліччю різних пристосувань для вживання наркотиків. У протоколі розкриття констатується, що Стейлі помер після ін'єкції суміші героїну й кокаїну, відомої як «спідбол». На момент виявлення тіло музиканта важило 39 кілограмів при зрості в 185 см.
Як би там не було, смерть музиканта не стала подією й не перевернула Сіетл із ніг на голову. Якщо порівнювати з реакцією на смерть Кобейна, який, до речі, помер рівно на 8 років раніше (5 квітня 1994), можна сказати, смерть Лейна залишилася непоміченою. І це незважаючи на те, що Alice in Chains, поряд з Nirvana, Pearl Jam і Soundgarden, є однією з несущих стін гранжу як напрямку. Перші місця в чартах, платинові і мультиплатинові альбоми – все це одного разу стало зовсім неважливо. Навіть для нього самого.
Після смерті Стейлі Джеррі Кантрелл в своїх інтерв'ю часто згадував випадок, коли Лейн привів у номер готелю двох бездомних. «Ми нагодували їх і розмовляли з ними всю ніч, – розповідав Кантрелл. - Він був дивним. Лейн – хлопець із величезним грьобаним серцем».
Після смерті музиканта його мати, Ненсі Маккалум, створила Фонд пам'яті Лейна Стейлі – благодійну організацію, якою завідував нарколог Джеймі Річардс. Фонд проіснував вісім років, і був покликаний допомагати жителям Сіетлу, що страждали від нарко та алкозалежності. Також тут проводилися триб'ют-вечори пам'яті Стейлі в день його народження. На них виступали друзі Alice In Chains. Незважаючи на закриття фонду, шанувальники донині щороку збираються поблизу того ж місця, щоб згадати улюбленого музиканта.
Лист матері Лейна, адресований шанувальникам за межами США:
«Привіт усім! Я дуже рада подякувати вам за ваше захоплення Лейном і його словами. Я знаю, що він продовжує позитивно впливати на людей. Він був би дуже здивований, усвідомивши, що ви думаєте про нього в усіх куточках планети! Будьте обережні! Кожен з вас, завжди.
З великою любов'ю, Ненсі».
Христина Храмова (вокалістка, гурт MARU):
З Alice in Сhains я познайомилася в машині у гітариста, грав їх альбом Black gives way to blue, а вже ближче і глибше познайомив мене з ними Ігор Гержина, за що йому щиро вдячна. Музика в black gives - клас, але вокал Лейні на старих альбомах такий пронизливий, якійсь потойбічний та сексуальний. Ось, наприклад Nutshell я ставлю кожен раз коли мене охоплює особливий настрій усамітнення. Рік тому думала над тим, куди ж мені поїхати в 2018 на фест, і дізнавшись, що "Еліси" гратимуть на Rock Werchter в Бельгії, я відразу взяла туди квитки. Незважаючи на нового вокаліста-позера, всі в натовпі скандували: Лейні, Лейні, Лейні!. Незручна штука для вокаліста нового, напевно. Пісні у них просто класні і музика така класично сильна. Там басист їх так кайфує досі. А гітарист на пафосі. Але грає як Боженька ...