Найвеличніші рок-пісні зі списку «500» журналу Rolling Stone: Highway To Hell - AC / DC
"Широкі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,
і багато-хто ходять нею "
(Євангеліє від Матвія, 7:13)
Гей, сатана
Я заплатив свої борги,
Граючи в рок-банді,
Гей, мама
Поглянь на мене
Я на шляху до землі обітованої
Я на шосе в пекло!
Залиште мене.
Навряд чи хтось буде сперечатися з тим фактом, що AC / DC вважаються однією з найголовніших груп в історії рок-музики. Через кілька років ця австралійська рок-банда відзначить свій піввіковий (!) ювілей, а одним з головних її хітів є тема Highway To Hell. Однойменний альбом став, свого часу, для AC / DC знаковим, оскільки дозволив їм здійснити вихід на міжнародну сцену. Даний лонгплей став семикратно платиновим (продано 7 млн.копій).
Цьому сприяв той факт, що їх австралійська компанія грамзапису не мала можливості розкручувати групу на міжнародному рівні і тому компанія Atlantic, що займається міжнародним поширенням записів групи, запропонувала групі змінити продюсерів. Незабаром цю роль уже виконував Роберт Джон Ланге. І впорався з нею блискуче. А так як австралійські продюсери AC/DC Гаррі Ванда і Джордж Янг не були задіяні в запису, групі довелося змінити і студію. Вперше AC/DC вирушили записуватися за кордоном, в Майамі і Лондоні. І якщо раніше вони витрачали на запис альбому не більше трьох тижнів, то на Highway To Hell пішло більше трьох місяців. Ланге хотів надати йому ідеальне звучання, зберігши його сирий і незачесаний характер, проробляючи при цьому неймовірні експерименти. Так, наприклад, відомо, що він уповільнив швидкість відтворення "Highway to Hell" на 3,33%.
Композицію склали брати Янг за участю Бона Скотта. Головний гітарний рифф став дітищем Малькольма. Назва цієї пісні, так само як і альбому, зазвичай переводять "Дорога в пекло", хоча точніше буде "Автострада або Шосе в пекло". Бо цю назву вже застовпив за собою ніхто інший як Кріс Рі зі своєю "Road To Hell".
На обкладинці цього альбому зліва направо стоять: ритм-гітарист Малкольм Янг, поруч з ним ударник Філ Радд, між ними ззаду стирчить голова басиста Кліффа Вільямса, з рогами як у диявола і кінчиком хвоста в руці - лідер-гітарист Ангус Янг і крайній праворуч вокаліст Бон Скотт. Австралійська обкладинка проектує цю ж фотографію в пекельному вогні, куди веде шосе у вигляді грифа бас-гітари. В інших країнах відмовилися від цієї ілюстрації, залишивши тільки фотографію групи. Згадаємо, що в Англії було ще й обмежене промовидання Highway To Hell з унікальною обкладинкою. Це дуже рідкісні пластинки, які зберігаються в приватних колекціях і якщо фанати і розлучаються з ними, то не менше ніж за кілька тисяч доларів.
AC/DC ніколи не інтерпретували назву альбому в буквальному сенсі. «Шосе в пекло» породило численні чутки і пересуди. На групу посипалися звинувачення в сатанізмі. Але учасники AC/DC всіляко заперечували це.
Малькольм Янг:
«Моя мама вбила б мене за це!»
Ангус Янг:
"Я давав інтерв'ю в своєму трейлері однієї журналістці і на питання: Як би Ви описали свою музичну життя? Я не знайшов нічого кращого, як відповісти, що це дорога в пекло. Мені самому так сподобалася ця фраза, що я за ніч написав пісню з цією назвою. Так вона і народилася".
Бон Скотт пропонував інше пояснення:
«"Шосе в пекло" було прізвиськом однієї з трас в Австралії, яка була основним місцем збіговиська місцевих рокерів в 1970-х. Перехрестя розташовувалося на вершині глибокого підйому, на якому частенько траплялися автокатастрофи. Адже, чимало народу, роз'їжджало тут сп'яну ночами».
А Брайан Джонсон згодом скаже наступне:
«Ти їдеш на гастролях в автобусі, і потрібна ціла вічність, щоб дістатися з Мельбурна або Сіднея в Перт через рівнину Налларбор. Коли сонце сідає на заході, а ти їдеш йому назустріч, воно схоже на вогненну кулю. І зайнятися абсолютно нічим, ось тоді-то Бон і написав слова пісні».
Про це музиканти групи казали переважно для американського населення, під час їхнього туру по Сполученим Штатам, проте, як би не говорили про свої пісні AC/DC, завжди знайдуться люди, які зрозуміють це по-своєму. У червні 1985 року в США набула широкого розголосу справа серійного вбивці з Каліфорнії Річарда Раміреса, число жертв якого досягла 13 осіб. ЗМІ прозвали його Night Stalker (Нічний мисливець), але сам Рамірес звав себе Night Prowler (Той, що крадеться в ночі) по улюбленій пісні AC/DC. Він був великим фанатом групи, носив фірмові футболки цієї рок-банди і навіть залишив один раз, на місці злочину, кепку з написом AC/DC.
На цьому трагічні наслідки для групи не закінчилися. У лютому 1980-го AC/DC почали працювати в столиці Англії над новим альбомом, який пізніше отримав назву Back in Black. Вокаліст Бон Скотт орендував будинок в Південному Лондоні. Всю ніч він провів у клубі разом зі своїм другом. П'яний Скотт заснув в машині, коли друг віз його додому. Приятель не зміг його розштовхати, коли вони приїхали, залишив Бона відсипатися в машині і пішов спати. Прокинувшись він виявив, що Скотт так і не увійшов у будинок, пішов до машини і знайшов його там мертвим. Офіційна причина смерті - гостре отруєння алкоголем.
Відеозаписів виконання «Highway to hell» в оригінальному складі залишилося не багато, але кілька варіантів все-таки знайти можна. З 1980 року пісню група виконує вже з новим вокалістом Брайаном Джонсоном.
Микола Шаповалов (викладач Rock School):
У мене був досвід гри в Tribute-групі AС/DC. В ролі бас гітариста я грав більше 25 пісень цієї групи на концертах і скажу сміливо, що «Highway to hell» - це геніальна концертна пісня яка працює і працює завжди! Зізнаюся, я ніколи не був фанатом цієї групи, але скажу одне - вони дикі «фірмачі»! І звучать дуже жваво і енергійно, ось вже майже півстоліття як, і поки живий Ангус Янг будуть ще звучати!
Юрій Яремчук (викладач Rock School):
Вперше почув «Дісі» будучи школярем. Граю близько 60 пісень цієї банди. «Дісі» входять в мою програму навчання на електро-гітарі. Ми разом із нашим викладачем, Миколою Шаповаловим, грали в Tribute-групі AС/DC. Публіка була завжди в захваті як і ми. На мою думку вона дуже качає. Супер хіт, скажімо так. Обов'язково напишу, коли-небудь, щось в такому ж дусі.