Роберт Джонсон. Блюзмен, що продав душу дияволу.
Напевно, мої юні друзі, ваші вчителі розповідали вам про те, що ваша улюблена рок-музика, бере свої корені в блюзі. Цей стиль музики був народжений в США, в дельті річки Міссісіпі. Звичайно ж, блюз має своїх героїв. Наприклад, таких як Роберт Джонсон, чиї пісні перегравали відомі вам The White Stripes, Red Hot Chili Peppers, The Rolling Stones, Led Zeppelin, The Doors і багато інших. Але таких героїв в блюзі чимало. А ось таких легенд про блюзменів тільки одна.
Як відомо, легенди - невід'ємна частина будь-якого великого стилю музики. Напевно, немає сьогодні в світі людини, закоханої в блюз, яка б не бачила художній фільм «Перехрестя» 1986 року, знятий режисером Пітером Гіллом. Ну або, на худий кінець, один з епізодів телесеріалу «Надприродне» під назвою «Блюз на перехресті». Однак чи багатьом з вас відомо, що фільм цей заснований на подіях, які насправді, мали місце в біографії відомого музиканта? Легенда про блюзового музиканта, який уклав угоду з дияволом, можливо, знайома широкому колу осіб, але ж завжди знайдеться хоча б одна людина в компанії, яка її не чула, чи не так?
Друг, згаданого нами, музиканта Роберта Джонсона, гітарист Сон Хаус стверджував, що Роберт зовсім не вмів грати, але якось пообіцяв, що буде грати блюз, як ніхто інший. Друзі поставилися до його обіцянки скептично, особливих здібностей за ним ніколи не помічали. Однак Роберт, після цієї заяви, зник на кілька місяців. А по поверненню заграв так, що за загальним визнанням, вивчитися цьому за настільки крайній термін його відсутності, було неможливо. «Де ти навчився так грати?» - запитували здивовані товариші. У відповідь Роберт Лерой лише знизував плечима і розповідав, що на якомусь перехресті він зустрів диявола, з яким уклав особливу угоду в обмін на рідкісний талант.
Потрібно сказати, що афроамериканці того часу були дуже забобонні і чорношкірі блюзмени робили на цьому міфі собі відмінну рекламу. Так що досить було тільки пустити слух, про те, що Роберт Джонсон уклав контракт з дияволом і в цьому вже майже ніхто не сумнівався.
Перехрестя завжди - місце зустрічі нашого світу з потойбічним. Серед афроамериканців - вчорашніх жителів колоній, були як і раніше популярні традиції їх релігії вуду. І коли це вірування нашарувалося на активно насаджуваний католицизм, вчорашній бог на ім'я Легба - господар доріг і перехресть, посередник між світом людей і світом духів, був оголошений християнською церквою дияволом.
До речі, колискою афроамериканського вуду був Новий Орлеан, де жили кілька відомих вудуїстсьских чаклунів, до яких цілком міг звернутися за допомогою, блюзмен Роберт Джонсон, що зник на кілька місяців в 30-х роках минулого століття.
Подейкували що Роберт Лерой прославився не тільки своїми блюзовими хітами, але і любовними пригодами. І одна з них закінчилася для нього фатально. За словами свідків, в одному з розважальних закладів, у Джонсона зав'язався роман з чорношкірою красунею, яку приревнував господар закладу і отруїв легендарного блюзмена.
Потрібно сказати що Джонсон, крім усього іншого, дав хід відразу декільком музичним міфам: він загинув у 27 років - задовго до того, як придумають «Клуб 27». А також його першим, серед музикантів ХХ століття звинуватили в угоді з потойбічними силами - пізніше стало популярно робити подібні заяви на адресу багатьох груп.
Варто зауважити, що після смерті Джонсон був практично невідомий, а справжню славу здобув в шістдесятих. Він залишив за собою досить значну музичну спадщину у вигляді безлічі пісень, при цьому не записавши, жодного альбому за життя.
В останній шлях Роберта Лероя проводжали мати і брат. Через відсутність будь-яких засобів, легенду блюзу поховали за рахунок міського бюджету, на церковному кладовищі. Кажуть, це сталося неподалік від шосе, як він і заповідав в одному зі своїх блюзів. Так що, мої юні друзі якщо захочете продати свою душу, то перед тим добряче подумайте, чи варте воно того й може краще просто вчасно робити домашнє завдання, слухати поради вчителя та вірити у мрію ...)))
Sasha Boole (кантрі, інді-фолк музикант), учасник проекту Адама Дарського (Behemoth) Me And That Man:
Ситуація із Робертом Джонсоном дуже показова. 30 - 40-ві роки стали свого роду розмежувальними між бунтарським світом музики та суворою сірістю церковної диктатури. Так звана blue note була визнана церквою - нотою Сатани. Церковні гімни, госпели переписувались, щоб викорінити цей звук. Одночасно викорінюючи і культурний спадок афроамериканців. Блюз завжди був протестною музикою. Через нього чорні раби передавали те, за що, скажи вони це у відкриту, їх тут же повісили б. Тож блюзмени, грубо кажучи, поділилися на два умовних табори: тих хто залишився із Богом, та тих, хто шукав підтримки у самого Диявола. Роберт Джонсон є прикладом справжньої жертовності на користь музики. Кожен музикант, який любить музику понад усе, для якого свобода творчості це - необхідність, продає якусь частинку своєї душі Дияволу. В більшій чи меншій мірі. І я свою теж продав. Але це вже зовсім інша історія..