Фестиваль Тарас Бульба: Гран-прі для Бабусі
«Українська рок-пісня сьогодні знаходиться в непростому становищі» - саме так я відповів хлопцям та дівчатам, що знімали фільм про фестиваль «Тарас Бульба» в цьому році. З самого початку конкурсної програми мене не полишало це відчуття. В гуртах криза фронтменів та пусті тексти. За дуже рідкими виключеннями, більшість рок-формацій сьогодні пишуть ні про що. На мій погляд, вони не читають книжок й самі по собі є особистостями, що не тягнуть на лідерів думки. Та рок-музикант це не просто «чувак з гітарою».
Альтернативна сцена "Тарасу Бульби". Фото: Andriy Kopylov
Сучасні хейтери можуть скільки завгодно глузувати над музикою вчорашніх кумирів, але до текстів ранніх Скрябіна, ВІЙ, ВВ, Колезького Асесору, Мертвого Півня та інших їм немислимо далеко. Із сучасних, згадується Саша Буль, якого в нас не багато куди звуть, а жаль. «Поети, що пишуть українською, повинні пам’ятати, що до них цією мовою писав, наприклад, Стус чи Вінграновський», - сказав я фестивальним документалістам.
Не знаю, як інші члени журі, але я вважав, що найбільший подив находження серед призерів викличе фігура гурту «Сутулый Чародей» («там ще й назва російською»;). Так і сталося. Та нехай вас не турбують їхні ноти мимо каси. Можливо щось там й було, але це можна простити. Бо вокаліст «Сутулого», дуже цікава людина, він бачив життя, й за великим рахунком, на сцені, в той вечір, він творив рок-н-ролл. Більшість мабуть вже й забула, що це таке.
На початку фесту, я опинився на першому концерті гурту Grandma’Pick на головній сцені й після першої ж пісні зрозумів, що саме їм я би хотів віддати Гран-Прі конкурсу. Ось це я і називаю рок-н-ролом з Великої літери. По самовіддачі, по поведінці на сцені, по майстерності виконавців. Чудовий образ, непідробний артистизм. Такі собі, Marmozetz українського розливу.
На сцені Grandma'pick! Фото: Andriy Kopylov
Згадуючи слова оглядача Rolling Stone, одесита Бориса Барабанова, можна сказати, що більшість гуртів, які були на конкурсній сцені Тараса Бульби, чомусь ще не зрозуміли що рок - це не гітари, не довжина волосся, не крик, а певного роду переживання - алкогольне, наркотичне, соціальне, але Переживання. Й дивлячись на ті рок-банди, не виникало відчуття. що вони переживають.
Є різниця на сцені між ремісниками, які чесно працюють, як крокодил Гена крокодилом та тими хто грає рок-н-ролл. Вона криється в тому, що робота перших розважає але не зворушує. Ви що, шановні конкурсанти, забули, хто такий артист? Кому цікаві ваші нудні обличчя? Хлопці та дівчата, ви можете скільки завгодно робити якісні записи, але якщо ви не кайфуєте від того, що ви робите, то нащо ви виходите на сцену? Ви тлієте, а не палаєте.
Продюсер Radio Submarina та засновник лейблу Інша Музика сказав дуже гарну фразу, під час нашого суддівства цьогоріч: я не чую приспівів! Молоді музиканти, невже ви не розумієте, що хіт – це, в першу чергу, слова, які хочеться наспівувати?
Минулого року переможцями стали кияни «Циферблат», скоро в них виходить новий альбом на відомій студії, вони віддали все що в них було, зняли кліп за чверть мільйона гривень. Що буде далі невідомо, але ця їх поведінка доводить те, що вони ставлять на карту все. І вони мають талант. А чим готові ризикувати ви?
Гран-прі конкурсу отримали харків'яни Bud`more
Теплі слова за від мене за настрій отримують харків’яни Budmore, особливо кльово тусить їхня бек-вокалістка. І хоча я не дуже великий прихильник, танцювального етно-року, але це було професійно зроблене й публіка була вдячна. Хтось скаже, що формат Budmore – безпрограшний, дивлячись на формат фесту, але я з цим не погоджусь. Минулого року ті ж харків’яни «Яри» лаврів переможців не здобули.
Моїм найбільшим розчаруванням конкурсної програми фестивалю були «Постороннім В» та «Спека», на перемогу яких я ставив після відбору.
Нагородження переможців. Фото: Andriy Kopylov
Ще б трішечки більше сміливості та експериментів на сцені і в мене у фаворитах був би гурт Поророка. До відома, володаря Гран-Прі та перше місце розділив лише один бал. Особливе відношення в мене до Поророка тому, що одним із міст походження гурту називають мій рідний Мелітополь. Бути вам, другою Дахою Брахою, чи просто першою «Поророкою», рідненькі! Займайтесь, шукайте нагоди для виступів, слухайте добру музику, цікавтесь культурою, читайте історію рідного краю та книжки українських письменників й все буде так як ви хочете.
І на останок, побажаю вдачі: «Сутулый Чародей» (друге місце) - батя, піди професійно займись вокалом, Galsi Band (третя сходинка п'єдесталу пошани) – більше різноманітності та цікавих пісень із приспівами, які запам’ятаються, і гурту Хмарно з Проясненнями, якому я віддавав третє місце та вони опинилися на четвертому. В них, на мій погляд все добре, треба лише час.
Лишається тільки подякувати собі, за те що вгадав всіх переможців окрім Galsi, іншим членам журі, за те, що у 2019-ому ми були майже одностайними в своїх рішеннях, організатору «Бульби» Миколі Арсенюку за запрошення, фестиваль за атмосферу, і місту Дубно та його прекраснимх мешканцям за теплий прийом. Побачимось у 2020-ому!