Засланий козачок Рок-Школи - Денайс Дорофєєв, заброшений на "Бульбу"

Коли я був малий, то розписував стіни свого містечка на Запоріжчині назвами не західних чи російських гуртів, а банд, що чув на «Території А»: Скрябін, Океан Ельзи, ТНМК, ВВ, тощо. З мене глузували, не по злому, звичайно. А мені подобалася вся ця «двіжуха». В 13 я їздив на Таврійські Ігри в Каховку. Тоді всі музиканти припливали туди на теплоході з Києва. Мені в той час здавалося, що на тому корабелі живуть напівлюди-напівбоги. Про фестиваль же «Тарас Бульба» я чув з самого малку і, у своїх мріях, уявляв його таким собі українським Вудстоком.

І ось, минулого року, мене як диск-жокея Radio Submarina запросили судити спочатку відбір, а потім основну програму фестивалю «Тарас Бульба». І я дуже пишаюсь тим фактом, що я був єдиним з 5 членів журі, що поставив гурт Циферблат на 1 місце. Він переміг за сумою балів, отримавши гран-прі, і, поки що за чутками, на них звернули увагу молоді та амбітні продюсери. Цей гурт, готує найближчим часом новий супер-матеріал – це стопроцентна інфа (так, я дещо знаю:)). Почути його ми матимемо нагоду вже цього липня, адже Циферблат було запрошено грати на одній зі сцен «Тарасу Бульби».

2019-го, організатор фесту Микола Арсенюк, знов покликав мене судити відбір й основну програму фесту, але вже не як ді-джея Субмарини, а як частину команди київської Рок-Школи. Символічно, що прізвище директора Рок-Школи - Бульба. Та ім'я не Тарас, ні. 12 з гуртів-учасників конкурсу я почув наживо в клубі «Теплий Ламповий», де проходив відбір. 2 – з харківського відбору і я ознайомився з ними за допомогою прослуховування їхнього матеріалу. Весь мій звіт не є, ані інструкцією, ані остаточним підбиттям підсумків, бо оцінювати гурти ми, з іншими поважними суддями, будемо виключно на сцені, в ті 2, відведених для конкурсної програми, дні. Все, що написано далі лише прогноз на основі наявних даних. Це як прогноз погоди, дощ або піде або ні. Адже замисли Всевишнього нам невідомі. І у звичний хід подій завжди може втрутитися похмілля членів журі, поганий настрій учасників, п’яний гітарист, наляканий привідом Дубненського замку звукотехник, та інше.

Під час першого відбору в Києві, склад учасників був найслабшим. Коли я йшов туди, то сміявся з того, що я буду голосувати за банду Поророка, адже одна з учасниць там з мого рідного Мелітополя. Ну, напророчив, як-то кажуть. Безпрограшний варіант – потрапити на Тарас Бульба – це грати поп-рок-фольк, але грати гарно, бо конкуренція зараз вища аніж в минулі роки.

Сутулый Чародей – другі мої несвідомі протеже з рідної Запоріжчини, я чесно кажучи, не в`їхав до кінця чому, але щось незвичне й оригінальне в цих хлопцях є (може тому, що фанк сьогодні грають не тільки лише всі, мало хто може це робити), а якби ще вокаліст трохи зайнявся вокалом з викладачем було б супер, але що доведеш старому панку з 90-х?J


Коли на сцену вийшов гурт Спека – я, побачивши у вокаліста футболку Grateful Dead, відразу сказав іншому судді – Сергію Литвинюку: то буде щось цікаве. Барабани, саксофон, дуже потужний гітарист, і нестандартні композиції, роблять Спеку, як на мене, одними з фаворитів конкурсу.

Хмарно з Проясненнями – поп-рок-гурт, все в рамках стилю сучасних українських команд. Але, на мою думку, для перемоги хлопцям дещо не вистачає впізнаваного стилю і чим вони відрізняються від десятків гуртів, які роблять те саме – відповідь відкрита. Все непогано, вони вже, на відміну від інших учасників конкурсної програми, грали на Атласі, потрапляли в ефір радіо Арістократи, але фішка в тому, що поп-пісні повинні запам’ятовуватись, та наспівати мотив пісень Хмарно з Проясненнями відразу після прослуховування – справа непроста. Вони ласкаві котики, а члени журі - старі пси.    

Bright Thought – мають, окрім стандартного набору музикантів, в своїй обоймі ще акордеоніста. Хлопці з дівчиною на вокалі роблять все рівно, не повз ноти, але протягом пісні немає ніяких емоційних сплесків. Від цього стає трохи скучно. Іноді здається, що їх всіх не дуже «пре» від того, що вони роблять та може я помиляюся. Bright Thought поводять себе дещо сковано чи з причини того, що бояться лажанути, чи з природної сором’язливості. Чекаю від них нестандартних витівок на сцені.

Я завжди дивився на старих панків із деяким скепсисом. Та минулого року, Регулятори, мене переконали – панк може «дати гарі» й на п’ятому десятку. Якщо Dr. Gomez дійсно будуть панками на сцені в той день – мають шанс потрапити до призерів конкурсу. Скажімо на третю сходинку п’єдесталу пошани.

Минулого року перше місце зайняв гурт, в якого вокалістом був барабанщик, в цьому O.Torvald піарив в усіх ЗМІ свою барабанщицю. Хтозна, може деяким слухачам – дівчина за барабанами то є загадковий негр для людей із радянської глибинки. Симпатичний гурт O’Stim, але, як було зазначене вище, якщо хтось поставить мені два десятки сучасних українських поп-рок-гуртів – я не зможу відрізнити їх один від одного. Країні потрібні хіти! Додам, що учасники гурту симпатичні, дівчаткам сподобається. Але суддів, які спали довше, аніж музиканти O’Stim жили, треба чимось вразити.

Erai валять дуже добротний метал. Вони грали першими на одному з відборів та прийшли до фіналу впевнено посівши друге місце. Експресивний вокаліст, стандартні як для такої музики ходи, але партії в хлопців не самі прості. Вони вірять в свою справу й почуваються впевнено на сцені. Erai мають сподіватися на одне з призових місць. Можливо друге.

А ось в гурті Шумоторіка нібито нічого такого не має, але в їх піснях є музичні чіпляючи «хуки». Їх вокаліст не косить під сучасних українських поп-рокерів, в нього цікавий тембр, пісні не важко наспівувати, і в них є якась своя неповторна енергетика. Та й лірика непогана, мають шанси поборотися за другу-третю сходинку, а там хтозна.

Galsi Band – нехай на мене не ображаються учасники гурту, та якби не вокалістка не побачити хлопцям красот дубенського замку й сцени фестивалю. Музиканти вони добрі та було б важко за щось зачепитися. Але то велика біда, не тільки відбору на «Бульбу» - в українських гуртах брак харизматичних лідерів. А оперний голос вокалістки Galsi Band під важкий рок, впевнений, сподобається привидам лицарів, які й досі ходять дубенськими просторами. Мають шанс стати призерами.

 

В цьому році багато учасників, яким вже далеко за 30 й цим вони мені нагадують героїв якогось фільму про нездійснені мрії й останній шанс. І я дуже поважаю їх за це. Що вони продовжують вірити. А ще, як сказав один із суддів Тарасу Бульби, Влад Ляшенко: «українська мова дуже гарно підходить під прог та арт-рок». Це сталося під час останнього відбору в Києві, коли ми почули наживо гурт Стороннім В. Рядки зі словами: «Відчайдушні люди!» я наспівую до сьогодні. Старий матеріал в них слабий, а ось новий. Як на мене цей колектив, якщо підійде у всеозброєнні до фестивалю, має наряду зі Спекою, найбільше шансів отримати гран-прі.

Під час прослуховування формації з Кропивницького Sound Age не покидає відчуття, що цей гурт важко відрізнити від скажімо Bright Thought. Непогані музиканти, але все псує багатостраждальна маска у якій вся біль українського народу. Ви ж молоді, красиві, ну рідненькі… Можливо комусь та маска до вподоби, але згадуються слова «класика»: «Миша, всё перепишем! У тебя скучное лицо! Тебе никто денег не даст!»

Символічно, що мені згадалися саме ці слова, адже настала черга учасників харківського відбору. Харків завжди був особливим осередком в українській музиці. Не підвів він й цього разу. На мою думку й романтичний Дядя Діма Бенд з Лозової й запальні Bud’more мають всі шанси отримати одне з призових місць.

Я не ставив за ціль когось тут образити і якщо ви забажаєте подумати, що я робив це навмисне – то не є правдою. Але те що я ставив за ціль розлютити когось з вас й вийти на сцену та довести зворотне, то є так. На вас чекають оцінки інших членів журі і не виключно, що вони будуть діаметрально протилежні моїм, але й не факт, що в дечому мої бали відрізнятимуться від прогнозованих тут. Бажаю вдачі всім учасникам! Та і як я завжди казав під час відборів: «Справжня музика – вона поза конкурсами і я не вершитель доль». Продовжуйте грати, й палайте, а не тлійте.